У вівторок у нас в гостях була художниця Євгенія Гапчинська, яка розповідала про своє життя, картини та щастя.

Дитинство

Народилась в Харкові, там закінчила навчання та створила сім’ю.

Мистецтво

11 років я навчалася малювати маслом, пробувала трохи пастеллю. І, чесно кажучи, іншими техніками навіть не пробувала.

Творчість

Спочатку продавати картини було дуже важко, бо вони були вже рідними. Мені казали: «Продай її мені. Ти собі ще намалюєш. Я без неї жити не з можу.»

Коли засинаєш, тихенько думаєш про те, що ти підеш з цього світу, а картини залишаться. Щоразу на хвилину уявляю, як мої картини розкидані по всьому світу, і я через це щаслива.

В кожну картину я вкладаю багато себе, але найбільш рідною для мене є картина «Мне все равно где жить, только бы жить с тобой». Це картина про мене та Діму. Створюючи її, я плакала, і, звісно ж, не планувала її продавати. Але доля вирішила по-іншому. Лучіанно Поворотті з приїздом в Україну вирішив придбати саме цю картину, запропонувавши шалену суму, але відмовитись я, в результаті, не змогла, бо гроші допомагають мені розширюватись, створювати нові галереї, малювати. Хоч після цього совість мене ще довго мучила.

Одна німкеня, яка купила вже близько 75 картин, вислухала і сказала: «Женя, ти ж призначена для того, щоб їх віддавати». Настільки  просто сказана фраза, але мене це пройняло. Моє щастя – їх віддавати.

Я вдячна людям, які купують мої картини.

Майбутній бізнес

Власну школу навряд чи відкриватиму. Я малюю, мені це безмежно подобається та надихає, але навчати це не моє, я це відчуваю. Щодо власного бізнесу, я не проти. Хоч розумію, що зараз ще не час, але якось згодом можна спробувати. Наприклад, квашену капусту робити. А ще я люблю пекти хліб. Мені було б це цікаво.

Найважливіше у житті

Безсумнівно це переїзд до Києва, який розділив моє життя на ДО і ПІСЛЯ. Тут з’явилося відчуття життя, тут все і почалось.

Колись приїхавши в гості на 2 дні до Києва з рідного місця, я так і залишила тут своє серце та думки.

Початок

Відсутність грошей в певний момент життя дуже сильно закаляє та присвоює корисні для майбутнього звички, допомагає випрацювати правильну систему життя. З’являється самоорганізація.

Родина

Разом з чоловіком вже 25 років – і це його заслуга. А щодо виставки «Дівчинка зла», то це мабуть малювалося все з мене.

Речі, які я люблю

Дивитись у вікно. Так, скільки б літератури музики з собою я не брала, щоразу в транспорті дивлюсь лиш у вікно. Ніщо не може замінити мені це, ніщо не є таким досконалим.

Париж люблю, але лиш в гості.

В Харкові не було вибору, де працювати, хіба що робити манікюр. А з приїздом в Київ я зрозуміла, що «Або пан, або пропав». Тут я відчула себе дорослою людиною, особливо в моменти, коли вперше купила печиво, дитині шкільну форму. Я люблю Київ, це моє улюблене місто. Дуже вдячна йому, тут я себе знайшла. Люблю парки, особливо парк Пушкіна, там просто немає відбою від птахів.

Про улюблене…

Художники

Улюблений художник в мене один - Рембрандт. Люблю його прийом вихвачування світла на обличчі (саме його я намагалася використати на своїй минулій виставці). Деякий час подобався Ван Гог. А загалом, ніколи не було одного улюбленого художника , «кумира», як це було популярно в студентські роки серед однокурсників.

Не знаю навіть чому, але найбільше мені сподобалась крихітна картина Рембрандта «Туша бика», яку я побачила одного разу в Луврі.

Література

З-поміж усіх прочитаних мною авторів можу виділити лиш Діна Рубіна. Вона мене вразила. Я знайшла в ній те, чого не бачила в інших.

Кіно

Фільми люблю дівочі, такі, щоб поплакати можна було, про романтику. Люблю «Піаніно», з нещодавно переглянутих сподобався «Солодкий листопад».

Серед настільних книг можна знайти таких авторів, як Єгуда Берг, Дональд Волш. Такі книги допомагають мені вірити у диво.

Музика

Музика має бути повсюди зі мною. Вона дає мені заряд. Зранку, до 8 години люблю тишу, це час для самої себе, коли в мене книги, зелений чай, малюнки. А потім починається життя і потрібен ритм.

Що слухати мені неважливо. В машину диск записав мені чоловік, де зібрано музику на будь-який смак та вік. А так – люблю щось дівоче. Також люблю радіо, переважно це релакс фм.

Власне Я

Раніше я була цілеспрямована та йшла до цілі попри все, ідея рухала мною і я не бачила перешкод. Зараз стала більш спокійна, вже не хочу звертати гори та вимагати від робітників термінів.

Оцінюючи себе одним словом, можу сказати, що я – м’яка.

Люблю бути вдома, займатися конкретними справами, які приносять результат, не люблю вечірок так само, як і готуватися до них.

Сьогодні мої цінності - це любов, здоров’я, мій колектив.

Татуювання

Перше татуювання було зроблене з приїздом в Київ. Своєрідний відчайдушний крок, те, що ніколи б не дозволив тато. Я свято вірила в те, що це змінить моє життя. Як це смішно не звучало б, але після цього життя змінилось. І кожну наступну робила в момент, коли хотілося змін. Про жодне татуювання не шкодую, маю вже 6, а хочу ще 5.  І байдуже, що кажуть про старість, головне, щоб  мене тішило.

Кожне татуювання  має своє значення, сенс та є важливим для кожної людини, ажже кожен вкладує туди частинку себе. 

Те, що люблю

Книги, дощові чер’вяки, як що росте – це те що цікавить, але не техніка, якщо сама вдома – навіть фільм не можу подивитись.

Люблю займатись йогою.