Вже з 8 години ранку гості простору почали збиратися на сніданок з Павлом Руміновим, режисером, що напередодні представиви на Міжнародному кінофестивалі "Молодість" свою стрічку "Я буду поряд".

Всі гості, пригостившись кавою, чаєм, круасанами та солодощами з нетерпінням чекали виступу режисера. 

"Я хочу звернути вашу увагу, що сьогодні кожен з нас має все, що йому потрібно, вдосталь", - почав Румінов. 

Тези його виступу варто процитувати, бо кожен може виокремити своє значення, власне:

"Аби справа робилася ефективніше, потрібно звертати більше уваги на розум і разум. Я б не хотів мати карт-бланш, тому що відразу з'являється навколо забагато людей"

"Я хотів би зняти фільм про марафонця, який тренувався все життя, аби взяти участь у марафоні, все його життя було підготовкою до цього забігу. А потім чомусь, коли почався марафон, він зашкутильгав .І він вимушений не бігти, а просто йти містом, у кав'ярні випити кави, він розмовляє з різними людьми, знайомитися з дівчиною, і він абсолютно щасливий. А по телевізору, транслюючи марафон, називають його головним лузером, тому що зійшов з дистанції. Показують змученого, спітнілого переможця. А мій герой - щасливий."

"Хочеться бути пов'язаним з чимось розумним і правильним"

"Варто повірити, що є якась сила, яку можна відчути не розумом, а всім тілом.  Є Бог у фанатському майці того, що ми робимо. Відчути момент його присутності."

"Ми ходимо на роботу, щоб стати щасливими, але стаємо насправді щасливими лише тоді, когди з якихось причин не йдемо на роботу"

"До останніх фільмів, під час показів у мене складалося таке враження, що з залу йдуть навіть стільці, фільм не подобався нікому, навіть білетерці "

"Поразка має величезну силу, вона робить нас експертом. А експерт - це людина,  що допустила найбільше помилок в даній сфері". 

"Дайте тиші спокійно вибрати і розібратися з найближчою метою, уникаючи спокуси поспішати. Ціна першого вибору дуже важлива"

"У вас обов'язково є мрія, яку багато хто не розуміє, але вона повинна бути. Це правильно".

"Думаю, що потрібно спочатку зробити жертву, щоб потім отримати щось більше".

В останььому фільмі я зробив ставку тільки на фільм, на історію, на характери. І ось дивним чином, всі зовнішні питання вирішувалися самі собою. Ми знімали без світла, маленькими камерами, фокусуючись тільки на внутрішніх задачах, і саме ця робота отримала приз на "Кінотаврі", і чотири місяці я розплачувався не замислюючись про гроші".