Події

22 вересня

Ландшафтний архітектор Найджел Торн — про досвід Лондона та парки біля дому

22 вересня у«Часописі» відбулася лекція британського спеціаліста з парків, президента Європейської федерації ландшафтних архітекторів Найджела Торна. Публікуємо цитати з його виступу.


Про Україну і потребу об’єднатися та діяти

«У вашій країні я вперше. Потрапив сюди на запрошення Дарини (один з організаторів заходу — прим. авт.), яку зустрів на своєму семінарі у Москві. Вона підійшла до мене і запитала: «Чому ви не буваєте зі своїми лекціями в Києві ?», а я і відповів: «Тому що мене не запрошували». Це було рік тому. І от я перед вами.

Тут мені часто ставлять одне питання — що робити, щоб створити парк на прилеглій до багатоповерхового будинку території. Знаєте, 15—20 років тому в Лондоні було безліч районів, куди навіть поліція після заходу сонця боялася носа сунути. Бандитизм, усюди сміття... Та зараз велика кількість цих місць змінилися — там чути дитячий сміх, люди займаються спортом: бігають, катаються на велосипедах. Ідилія! А все тому, що одного разу люди вирішили об’єднатися і діяти. Головне тут — навіть не гроші. Головне, щоб люди усвідомили, що їм потрібен цей парк, і досягали мети разом. Тоді вони зможуть усе: гроші знайдуться, ті ж політики допоможуть».

Про професію і необхідність переконувати забудовників

«Що займатимусь ландшафтами, я знав з дитинства. Свою кар’єру розпочав у чотири роки — у мене навіть є світлина, де я вперше підстригаю газон на домашньому подвір’ї. Я пішов вчитися на географа, та згодом зрозумів, що хочу стати ландшафтним менеджером. Тобто займатися організацією роботи з ландшафтами. Моє основне завдання — налагодити процеси, щоб дизайнер зрозумів замовника, не наробив помилок у проекті, а виконроб правильно втілив його задум.

Знайти роботу дизайнера складно, що й говорити про менеджера. Проте мені пощастило. У 22 роки мені довірили величезний проект в Арабських Еміратах. Його бюджет був понад 45 мільйонів доларів. І хтось був надзвичайно недалеким, довіривши ці гроші хлопчиську (сміється — прим. авт). Робота виявилася надзвичайно складною: була страшна спека — 43 градуси в тіні, я керував більш ніж трьома тисячами працівників різних національностей. Я постійно стикався з нерозумінням через мовний бар’єр. Після цього я два роки працював на різних об’єктах в Ізраїлі та Єгипті. Потім були Іран, Аргентина, Португалія, Росія та багато інших країн.

Мені дуже подобалося подорожувати та працювати за кордоном, проте я закохався, одружився, і мої пріоритети змінилися — я осів у Лондоні. Пропрацювавши деякий час із будівельними компаніями, я зрозумів, що вони не дуже переймаються правильним використанням ландшафту: не бачать у цьому матеріальної зацікавленості. Мене це не влаштовувало. Тому я почав займатися консультаційною діяльністю: виступати з лекціями, пояснюючи, чому збереження ландшафтів і правильне їх використання такі потрібні. У 2007 році я став президентом Асоціації ландшафтних архітекторів у Британії. А згодом так звик до свого статусу, що став президентом Європейської федерації (сміється — прим. авт.)».

Про незвичні теми у ландшафтній архітектурі

«Я дуже люблю ландшафт. І завжди любив. Саме тому я вирішив почати викладати в університеті — навчати молоде покоління того, що вже знаю сам. Зараз я читаю лекції у кількох провідних університетах, а також подорожую світом зі своїми лекціями. Я побував у 33 країнах. Думаю, що ніколи не кину цю професію.

Зараз я збираюся захистити докторську дисертацію на тему «Організація просторів на кладовищах». Обрав її, попрацювавши в Ізраїлі на компанію, що діє в сегменті ритуальних послуг, будує кладовища. Я й досі вважаю, що робота саме в тій компанії дала мені фантастичні знання про ландшафт.

Тема планування та утримання кладовищ в Англії стоїть дуже гостро, адже це острів. Помирати люди не перестануть, а місць для поховання з часом стає дедалі менше, при цьому ціна землі — надвисока. Я намагатимусь знайти відповідь на питання: що робити? Впевнений, що моя дисертація буде дуже корисною та цікавою для спеціалістів із багатьох країн. Звісно, якщо я її напишу».

Про те, чому модний парк — не є добре

«Моя спеціалізація — відкриті простори та парки. Я живу в Лондоні і володію там скарбом — біля мого дому є сад. Це велика розкіш, далеко не всі мешканці цього мегаполіса можуть похвалитися подібним. Тому громадські парки мають таку велику цінність — це місця, де кожен житель великого міста може спокійно подихати чистим повітрям. Саме тому дуже важливе правильне використання ландшафтів та збереження на цих просторах екосистеми.

Я не люблю, колі парки роблять ультрасучасними, забуваючи, що це місце має служити людям десятки років. Молоді дизайнери часто захоплюються картинкою, не думаючи про практичну складову. І згодом такі об’єкти починають поглинати більше коштів, ніж приносити. Як результат — забудовники не бажають вкладати кошти у відкриті простори, заздалегідь розуміючи, що це не принесе прибутку.

Ви не подумайте, я дуже люблю креативні проекти. Але мене дратує мода у ландшафтах. Проекти мають бути одночасно і красивими, і практичними. Візьмемо, наприклад, сади на даху. Мені дуже подобається такий вид озеленення. Проте якщо на площі буде озеленено один із 50 дахів — це дуже нерозумно і навіть негарно. Потрібен великий, хороший проект, що буде охоплювати всю площу або значну її частину. Тільки тоді буде справжній результат».

Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Саші Панасюк.

comments powered by Disqus