Минулі події

15 жовтня, 19:30Зустрічі

Влад Троїцький: про культуру, бізнес та суспільство. Відкрита зустріч.

Зустріч з відомим режисером, засновником фестивалю ГОГОЛЬFEST Владом Троїцьким вийшла відкритою та відвертою:

"Я буду говорити про дивні, на перший погляд, речі ...

Ви ось зараз дивитеся на все це і думаєте про погане - країна ніяка, політики сволочі, всі обманюють, грабують, про культуру і поготів ніхто не думає. Виникають дві ідеї - або зовнішня імміграція, або так звана внутрішня імміграція (закриваєшся у своїй кімнатці, на роботі або в майстерні і чекаєш, поки хтось чарівний не прийде з реальності і не піднесе тобі щастя і надію). У такому мізантропічному стані і проходить все життя. Але це неправильно, адже час, що  даний нам, зобов'язує ставитися до нього з трепетом і любов'ю. Відповідальне ставлення до життя - це головна теза, якою я буду сьогодні керуватися.

Що значить відповідальне? Я вкотре перечитував «Братів Карамазових», і там є легенда-відповідь про Великого Інквізитора. Для тих, хто не в курсі, розповім короткий зміст - у 15 столітті з'являється Ісус Христос, робить чудеса, всі його вихваляють, але приходить Інквізитор і заарештовує його. Ввечері Інквізитор приходить до Ісуса в камеру зі словами: «Ти запропонував людству свободу - найболісніше випробування для них. 90% не зможуть подолати його. Люди зі хтивістю віддадуть свою волю, тому що все їх життя витрачається на те, щоб комусь його присвятити». Ситуація не змінилася. У сучасному, повсякденному житті псевдосвобода вихлюпує в коментах на Фейсбуці. І так автори почувають себе героями неіснуючого простору.

 

Відповідальність - це коли ти розумієш всю безодню того, що на тебе може звалитися, ти приймаєш виклик і йдеш назустріч йому, відповідаючи за своє життя.

Твої мрії й бажання можуть змінювати світ. Особисто у мене в житті це відбувалося багато разів якимось містичним чином. Починаючи навіть з того самого першого ГОГОЛЬFEST. Я багато років їздив повз «Арсеналу», думаючи про те, яке круте приміщення, от би хоч разок побувати там, і одного разу мені запропонували зайти! Хочеш, заходь. Все просто, все матеріалізується.

Природно, за будь-яку мрію доводиться платити. Важливий ще один момент: все-таки, коли відбувається здійснення бажань - не варто думати, що життя закінчилося. Не варто думати, що все - бога за бороду вхопив. Це все ілюзії. Головне - не попастися в пастку самозаспокоєння, нібито все склалося. Насправді відстоювати і кожен раз дерзати підніматися на нову сходинку обов'язково. Людина в цю мить стає схожа божественному. У кожній людині  є щось божественне, а слова про те, що ми вульгарні атеїсти і нам все «по баблу» - порожній «трьоп».

Ось коли ми заземлені, ні про яку свободу і мови бути не може. Ти стаєш рабом меркантильних речей. Мрієш отримувати все більше і більше грошей. І коли дивишся на наших мільярдерів, думаєш, що ж вам все мало?

Зовсім інше - те, коли людина стає творцем. На ГОГОЛЬFEST я побачив, як сотні людей для себе та інших самостійно створюють простір. Це не була егоїстична історія, ні, вони, створюючи, переслідували чисто альтруїстичну позицію. І я дуже вдячний митцям, які робили фестиваль цього року.

 

Є цивілізація споживання, яка сама себе зжирає. Це все те, що існує зараз: фінансова, біологічна криза. Всі думають, що через 10 років стане краще, але чому повинно стати краще - ніхто не знає. Це як яма, в яку кидають людей, і вони зникають в ній, незрозуміло куди.

Людство не витримує механізму споживання, так само, як і природа, і світ не витримують нескінченного споживання. Це безвихідь. Машина без гальм. Єдиний вихід, як на мене, зародження і прогрес цивілізації альтруїзму, коли критерій успіху вимірюється в можливості безоплатно дарувати. Для того щоб це робити, потрібно виростити дар в собі, а після знайти того, кому він дійсно потрібен. Ось і успіх, зустріч даруючого з приймаючим. Це перший критерій цивілізації.

Другий, як би банально це не звучало, але насправді так і є, важливо робити тільки те, за що тобі не буде соромно перед своїми дітьми в майбутньому. Щоб аналізуючи прожите життя ти задумався, чи багато було вчинків, за які сміливо можна відповісти. Слідуючи цьому критерію, починаєш зовсім по-іншому ставитися до своїх діянь.

Третій - принципово не скаржитися на те, що навколо все погано. Ти повинен віддавати собі звіт, але перш за все ти повинен запалювати своє світло і не твердити, що навколо одна пітьма. Нам нав'язують критичну свідомість, що все пропало.

Ми хочемо бути рабами, ми не витримуємо свободи, дайте нам гречку і ми зіллємо своє майбутнє, майбутнє своїх дітей.

 

Яка у нас є можливість, особливо в Україні, що ми можемо зробити? Знань і ресурсів особливих немає, грошей теж, є мрії, але вони лише абстракція. Мистецтво життя в тому, щоб побачити світ навколо себе, навчитися довіряти. Це непросто і не зовсім в українських традиціях, але, тим не менше, потрібно переступити через свою гординю і навчитися довіряти іншій, щоб надалі разом будувати.

Потрібно навчитися відстоювати свою територію. Зазвичай виглядає все так: «завтра починаємо робити» - написав чоловік на Фейсбуці, і роблення там і залишилося.

Маргінальне суспільство. Нас як би немає. Тому на нашу думку і бажання ніхто не зважає. Потрібно навчитися відстоювати свою територію. Зазвичай виглядає все так: «завтра починаємо робити» - написав чоловік на Фейсбуці, і роблення там і залишилося.

Для того щоб робити, треба шукати простір. Необхідно формувати живий простір - бачити очі один одного, відчувати подих. Більше просторів, в яких ти не зникаєш, діяльних просторів, не балаканини, а інтелектуальний, духовний контекст. Далі потрібно знаходити чинники, що об’єднують, де ваші «хотєлки» і «мєчталкі» можуть перетворитися на щось велике. Коли ви почнете підтримувати один одного і створювати реальне громадянське суспільство - ви БУДЕТЕ. Після того як ви побачите один одного - ставте собі цілі. Все по зростаючій, поступово і не поспішаючи".


15 жовтня 2012 Влад Троїцький: про культуру, бізнес та суспільство. Відкрита зустріч.

Бесіда з відомим режисером, засновником та керівником ГогольFest вийшла відвертою і захопливою.

comments powered by Disqus